Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
У сусідськім домі, і на те
Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
Ця маленька мерехтлива свічка –
Зіронька, що в наших снах цвіте…»
Ми п’ємо вино й щоразу швидше
Невгамовні оберти Землі,
За шибками рвійний вітер свище,
А дніпровська хвиля – вище й вище.
І лиш кіт муркоче. Розімлів.
Дна не видно. Повна чара шлюбна.
Ми п’ємо... О верховино втіх!
«Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Что мы сеем ?.. - Николай Зимин А добро ... Оно не нужно .
Оно слишком просто душно .
И идем мы , друг , пиная
Все его , и забывая ...
Все грехи чужие видем .
И не любим , - ненавидем .
А душа чужая плачет .
Что душа чужая значит ,
Если только обличаем .
Грех чужой все замечаем ,
А грехи свои лелеем .
Что мы завтра , друг , посеем ?...
